1. Словник української мови у 20 томах

подвижницький

ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до подви́жник;

// Власт. подвижникові.

До останнього дня свого багатостраждального і гіркого, справді подвижницького життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ “громадою обух сталить та добре вигострить сокиру” (з газ.).

2. Самовідданий.

Передові представники народів світу знали про благородну, подвижницьку працю Івана Франка, тягнулися до нього всім серцем (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвижницький — подви́жницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. подвижницький — -а, -е. 1》 Прикм. до подвижник. || Власт. подвижникові. 2》 Самовідданий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подвижницький — САМОВІ́ДДАНИЙ (про людину — готовий пожертвувати собою, поступитися своїми особистими інтересами для блага інших; про дії, почуття і т. ін. Словник синонімів української мови
  4. подвижницький — ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до подви́жник; // Власт. подвижникові. До останнього дня свого багатостраждального і гіркого, справді подвижницького життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру» (Літ. Словник української мови в 11 томах
  5. подвижницький — Подви́жницький, -а, -е Подвижническій. Мощам подвижницьким молитись. К. МБ. II. 123. Словник української мови Грінченка