подвижництво
ПОДВИ́ЖНИЦТВО, а, с.
1. Спосіб життя подвижника (у 1 знач.).
2. Самовідданість у труді, самовіддана діяльність, спрямована на досягнення високої мети.
Бездоганне життя Матвія Матвійовича, вченого, хірурга, самий факт трудового подвижництва його — хіба не служили Геннадію найбільш надійним щепленням проти паразитизму?! (Вол., Місячне срібло, 1961, 11);
Утиски, злигодні, поневіряння — вони тільки й випадали на долю дореволюційного українського літератора. Життя його було суцільною боротьбою, подвижництвом (Літ. Укр., 30.V 1964, 2);
Цінних реліквій з’являється [у радянських людей] все більше і більше. Вони збуджують почуття високого громадянського обов’язку, запалюють молодих людей на подвижництво в ім’я Батьківщини (Ком. Укр., 9, 1967, 23).
Словник української мови (СУМ-11)