Словник української мови в 11 томах

подвижник

ПОДВИ́ЖНИК, а, ч.

1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет.

Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (Фр., IV, 1950, 154);

Два вороновані автомати.. теліпаються на грудях людини, як вериги у подвижника (Загреб., Європа 45, 1959, 48).

2. Самовідданий трудівник.

Я шукав колоритну постать для портрета.. Хотілося написати вченого,.. популярного в народі першовідкривача, подвижника науки (Вол., Дні.., 1958, 42);

— Садівник і лісівник — два рідні брати. І той і той повинні бути подвижниками (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 39);

// Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети.

Данте і Шекспір, Гете і Пушкін, Міцкевич і Шевченко — подвижники своєї нації і водночас — світочі людства! (Рад. літ-во, 11, 1967, 53);

Максим здебільшого розповідав про великих людей світу, подвижників духу, творців техніки й винахідників (Коз., Блискавка, 1962, 262).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. подвижник — подвижник – сподвижник Треба розрізняти схожі за звучанням слова подвижник та сподвижник. Подвижник – людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети; самовідданий трудівник. Подвижник науки.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. подвижник — подви́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. подвижник — ПОДВИЖНИК – СПОДВИЖНИК Подвижник, -а. Аскет; самовідданий трудівник; людина, здатна на подвиг. Сподвижник, -а. Чийсь товариш у якійсь надзвичайно важливій справі.  Літературне слововживання
  4. подвижник — Аскет; (на якійсь ниві) невтомний трудар <�роботар>; п! ЛИЦАР.  Словник синонімів Караванського
  5. подвижник — див. апостол  Словник синонімів Вусика
  6. подвижник — -а, ч. 1》 Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. 2》 Самовідданий трудівник. || Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. подвижник — Святець, святенник, покутник  Словник чужослів Павло Штепа
  8. подвижник — ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (І.  Словник української мови у 20 томах
  9. подвижник — ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст.  Словник синонімів української мови
  10. подвижник — Подвижник, -ка м. Подвижникъ. Г. Гр. 56.  Словник української мови Грінченка