подвижник

ПОДВИЖНИК – СПОДВИЖНИК

Подвижник, -а. Аскет; самовідданий трудівник; людина, здатна на подвиг.

Сподвижник, -а. Чийсь товариш у якійсь надзвичайно важливій справі.

Значення в інших словниках

1. подвижник — подвижник – сподвижник Треба розрізняти схожі за звучанням слова подвижник та сподвижник. Подвижник – людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети; самовідданий трудівник. Подвижник науки.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. подвижник — подви́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. подвижник — Аскет; (на якійсь ниві) невтомний трудар <�роботар>; п! ЛИЦАР.  Словник синонімів Караванського
4. подвижник — див. апостол  Словник синонімів Вусика
5. подвижник — -а, ч. 1》 Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. 2》 Самовідданий трудівник. || Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. подвижник — Святець, святенник, покутник  Словник чужослів Павло Штепа
7. подвижник — ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (І.  Словник української мови у 20 томах
8. подвижник — ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст.  Словник синонімів української мови
9. подвижник — ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (Фр.  Словник української мови в 11 томах
10. подвижник — Подвижник, -ка м. Подвижникъ. Г. Гр. 56.  Словник української мови Грінченка