Аскет; (на якійсь ниві) невтомний трудар <�роботар>; п! ЛИЦАР.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
подвижник —
подвижник – сподвижник Треба розрізняти схожі за звучанням слова подвижник та сподвижник. Подвижник – людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети; самовідданий трудівник. Подвижник науки.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
подвижник —
подви́жник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
подвижник —
ПОДВИЖНИК – СПОДВИЖНИК Подвижник, -а. Аскет; самовідданий трудівник; людина, здатна на подвиг. Сподвижник, -а. Чийсь товариш у якійсь надзвичайно важливій справі.
Літературне слововживання
подвижник —
-а, ч. 1》 Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. 2》 Самовідданий трудівник. || Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подвижник —
Святець, святенник, покутник
Словник чужослів Павло Штепа
подвижник —
ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (І.
Словник української мови у 20 томах
подвижник —
ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст.
Словник синонімів української мови
подвижник —
ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (Фр.
Словник української мови в 11 томах
подвижник —
Подвижник, -ка м. Подвижникъ. Г. Гр. 56.
Словник української мови Грінченка