подвижник
ПОДВИ́ЖНИК, а, ч.
1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет.
Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (І. Франко);
Два вороновані автомати .. теліпаються на грудях людини, як вериги у подвижника (П. Загребельний).
2. Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети.
Данте і Шекспір, Гете і Пушкін, Міцкевич і Шевченко – подвижники своєї нації і водночас – світочі людства! (з наук. літ.);
Максим здебільшого розповідав про великих людей світу, подвижників духу, творців техніки й винахідників (В. Козаченко);
// Самовідданий трудівник у якійсь галузі.
Я шукав колоритну постать для портрета .. Хотілося написати вченого, .. популярного в народі першовідкривача, подвижника науки (І. Волошин);
– Садівник і лісівник – два рідні брати. І той і той повинні бути подвижниками (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)