подвійник
ПОДВІ́ЙНИК, а, ч., рідко. Те саме, що двійни́к 1.
*У порівн. Пливе тінь, шелестить стернею: щось іде з другого кінця.. Чи не Андрій не спить до цього часу? Ближче — він. Тоскний, самітній, ніби мій подвійник (Вас., II, 1959, 97).
Словник української мови (СУМ-11)