подвійник

ПОДВІ́ЙНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що двійни́к 1.

* У порівн. Пливе тінь, шелестить стернею: щось іде з другого кінця .. Чи не Андрій не спить до цього часу? Ближче – він. Тоскний, самітній, ніби мій подвійник (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. подвійник — подві́йник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. подвійник — -а, ч., рідко. Те саме, що двійник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подвійник — ПОДВІ́ЙНИК, а, ч., рідко. Те саме, що двійни́к 1. *У порівн. Пливе тінь, шелестить стернею: щось іде з другого кінця.. Чи не Андрій не спить до цього часу? Ближче — він. Тоскний, самітній, ніби мій подвійник (Вас., II, 1959, 97).  Словник української мови в 11 томах