подвійник
ПОДВІ́ЙНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що двійни́к 1.
* У порівн. Пливе тінь, шелестить стернею: щось іде з другого кінця .. Чи не Андрій не спить до цього часу? Ближче – він. Тоскний, самітній, ніби мій подвійник (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подвійник — подві́йник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- подвійник — -а, ч., рідко. Те саме, що двійник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- подвійник — ПОДВІ́ЙНИК, а, ч., рідко. Те саме, що двійни́к 1. *У порівн. Пливе тінь, шелестить стернею: щось іде з другого кінця.. Чи не Андрій не спить до цього часу? Ближче — він. Тоскний, самітній, ніби мій подвійник (Вас., II, 1959, 97). Словник української мови в 11 томах