подвійний
ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів.
Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п'єдесталі (Леся Українка);
Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури – негучний, але дружний спів (Ю. Смолич).
2. Який проявляється у двох видах.
Ми бачимо .. незчисленні приклади колективної творчості. Умовимося: вислів колективна творчість має подвійне значення (М. Рильський);
Хитрий чумак вів подвійну торгівлю: і рибою, і грішми, граючи на різниці внутрішніх цін між золотом і паперовими знаками (М. Стельмах).
3. перен. Який має в собі різні, часто суперечливі якості; позбавлений єдності.
Автор .. наділя її [Саню] дуже складним і подвійним почуванням (Панас Мирний).
4. Збільшений удвічі; подвоєний.
В труді – подвійні в тебе [молоді] норми (П. Тичина);
Час, всупереч фізичному правилу, яке наказувало йому бути рівномірним, гнав тепер з подвійною, потрійною швидкістю (Ірина Вільде);
// Розрахований на двох; признач. для двох.
Посеред хати, на великому подвійному ліжку, на білих ряднах лежить моє кришенятко (М. Коцюбинський);
// Значно більший проти звичайного; посилений.
Дзвінок забрязкав ще раз, з подвійною силою (І. Франко);
Барах перезирнувся з дружиною і з подвійною люб'язністю подав йому на тарілці шинку (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)