подвійний

подві́йне дно у кого. Хто-небудь приховує справжні думки, почуття, наміри і т. ін.; нещирий, лицемірний. Хитрий чумак, мастак на всякі вчинки, життя його — подвійне дно (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. подвійний — подві́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. подвійний — (гонорар) подвоєний; (- ліжко) на двох; (зміст) двоїстий, двозначний; (- люб'язність) надмірний, підкреслений.  Словник синонімів Караванського
3. подвійний — [поудв’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. подвійний — -а, -е. 1》 Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Подвійне підборіддя. Подвійне запліднення — статевий процес у покритонасінних рослин. Подвійні зорі — пари зірок, що обертаються навколо спільного центру мас.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подвійний — Подві́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. подвійний — ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п'єдесталі (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
7. подвійний — ДВОЯ́КИЙ (який проявляється у двох видах, містить у собі дві сторони, часто суперечливі), ПОДВІ́ЙНИЙ. — Се дві річі зовсім відмінні: краса жіноча і краса природи. Кожда в своїм роді манить і знаджує чоловіка.  Словник синонімів української мови
8. подвійний — ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п’єдесталі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. подвійний — Подвійний, -а, -е Двойной. Подвійне скло. МВ. (О. 1862. III. 56). Подвійні вікна.  Словник української мови Грінченка