Словник синонімів української мови

подвійний

ДВОЯ́КИЙ (який проявляється у двох видах, містить у собі дві сторони, часто суперечливі), ПОДВІ́ЙНИЙ. — Се дві річі зовсім відмінні: краса жіноча і краса природи. Кожда в своїм роді манить і знаджує чоловіка. — Ну, добре, побачимо, чи довго-то вас та двояка краса манитиме (І. Франко); Він жив подвійним життям. Одно було у всіх на очах: на плацу, в смердючій і гамірливій казармі.. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (З. Тулуб).

ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є. Гуцало); На схилі раптом знову натрапили на сліди. Вони розходились широкою двоїстою вилкою (Л. Смілянський); На дереві я побачив підвішені кимсь граблі і дерев'яні двійчасті вила (М. Томчаній); Виставляючи наперед палицю, голова сановито пішов далі. Клочок і Благий, як подвоєна тінь, посунули за ним (П. Панч); Черешні над камінним парапетом; У білій куряві заїжджий двір, А в небі, переймаючи простір, Піднісся Чатир-Даг двійним наметом (М. Зеров).

ПОДВІ́ЙНИЙ (який відбувається, здійснюється два рази; збільшений удвічі), ДВОКРА́ТНИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ (збільшений удвічі). Пароплав прогудів ще раз і став розвертатися проти течії. Подвійна луна покотилася розлогими херсонськими степами (С. Журахович); Дзвінок забрязкав ще раз, з подвійною силою (І. Франко); Напруження на фронті передавалось і в цех. Люди залишались на подовжені, а то й на подвоєні зміни (Я. Баш); Почав (Хвеня) працювати з подвоєним жаром (Л. Первомайський).

ПОСИ́ЛЕНИЙ (збільшений проти звичайного; з більшою силою вияву), ІНТЕНСИ́ВНИЙ, ФОРСО́ВАНИЙ, ПОДВІ́ЙНИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, ПОТРІ́ЙНИЙ, ПОТРО́ЄНИЙ. З посиленим апетитом їли вони в цей день добре змащену солдатську кашу (О. Гончар); В небі зачувся форсований виючий звук моторів (Л. Первомайський); Може, з того і сили Подвійні у вас, Діти друзів моїх, Які не прийшли з війни... Їхній жар не погас... (М. Нагнибіда); На станції "Дніпро" (наземній), як і на інших, кипить, справді кипить, робота .. Люди працюють з подвоєною, з потроєною енергією (М. Рильський); Потрійним тріумфом до Римського замка вступивши, Цезар богам італійським обіцяну почесть складає (переклад М. Зерова). — Пор. 1. напру́жений.

СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ (який має особливості, якості, несумісні одна з одною або протилежні, невідповідні одна одній), СУПЕРЕ́ЧНИЙ, РОЗБІ́ЖНИЙ, ПОДВІ́ЙНИЙ, ДВОЇ́СТИЙ (з двома різними особливостями); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПЛУ́ТАНИЙ (такий, у якому важко розібратися, якого важко зрозуміти). Хома Микитович.. замислився: скільки несхожих, суперечливих, та навіть протилежних рис може мати одна людина (Я. Гримайло); В Олі теж наростав неспокій. Суперечні почуття метались в ній. Вона прагнула провалу і — перемоги для Бронка (Ірина Вільде); Як важко розбіжні думки поєднати (Л. Первомайський); Твій погляд розпізнав Подвійну течію його державних справ (М. Зеров); Голда й хотіла, щоб Ліда почала розпитувати про її горе, і боялася цього. Таке двоїсте почуття вимучувало до краю (Д. Ткач); Психіку має (гуцул) покручену, незгадану, многогранну: вибачає такі речі, яких ніхто би не вибачив — і нараз образиться через дурницю, через дрібницю! (Г. Хоткевич); — То отакий у тебе батько, Павлухо, плутаний (А. Головко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. подвійний — подві́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. подвійний — (гонорар) подвоєний; (- ліжко) на двох; (зміст) двоїстий, двозначний; (- люб'язність) надмірний, підкреслений.  Словник синонімів Караванського
  3. подвійний — [поудв’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  4. подвійний — -а, -е. 1》 Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Подвійне підборіддя. Подвійне запліднення — статевий процес у покритонасінних рослин. Подвійні зорі — пари зірок, що обертаються навколо спільного центру мас.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. подвійний — Подві́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. подвійний — ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п'єдесталі (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
  7. подвійний — подві́йне дно у кого. Хто-небудь приховує справжні думки, почуття, наміри і т. ін.; нещирий, лицемірний. Хитрий чумак, мастак на всякі вчинки, життя його — подвійне дно (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
  8. подвійний — ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п’єдесталі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  9. подвійний — Подвійний, -а, -е Двойной. Подвійне скло. МВ. (О. 1862. III. 56). Подвійні вікна.  Словник української мови Грінченка