подвійний —
[поудв’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
подвійний —
-а, -е. 1》 Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Подвійне підборіддя. Подвійне запліднення — статевий процес у покритонасінних рослин. Подвійні зорі — пари зірок, що обертаються навколо спільного центру мас.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подвійний —
Подві́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
подвійний —
ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п'єдесталі (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
подвійний —
подві́йне дно у кого. Хто-небудь приховує справжні думки, почуття, наміри і т. ін.; нещирий, лицемірний. Хитрий чумак, мастак на всякі вчинки, життя його — подвійне дно (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови
подвійний —
ДВОЯ́КИЙ (який проявляється у двох видах, містить у собі дві сторони, часто суперечливі), ПОДВІ́ЙНИЙ. — Се дві річі зовсім відмінні: краса жіноча і краса природи. Кожда в своїм роді манить і знаджує чоловіка.
Словник синонімів української мови
подвійний —
ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п’єдесталі (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах