подрімати
ПОДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Дрімати якийсь час.
О. Василь докінчив проповідь.. По богослуженні пішов додому, з’їв обід і поклався трохи подрімати (Мак., Вибр., 1956, 326);
Сказавши це, він.. затих з рішучим наміром якщо і не заснути, то подрімати принаймні (Головко,II, 1957, 429).
2. перен. Бути в стані бездіяльності, спокою якийсь час.
Тепер мир, та гладь, та божа благодать — скрізь. Можна й подрімати (Кол., Терен.., 1959, 358).
Словник української мови (СУМ-11)