подівати
ПОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш; наказ. сп. поді́нь; док., перех., розм.
1. Покласти, засунути все або багато чого-небудь кудись так, що важко знайти.
— Тепер сих горішків ніде не подіваю, так при собі й носитиму (Кв.-Осн., II, 1956, 35).
2. Знайти для всіх або багатьох, усього або багато чого-небудь місце, притулок і т. ін.
Куди подівати втікачів?; Куди подівати ці пальта?;
// Відіслати, відправити або знищити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, щоб позбутися.
— А де ти подівав панотців? — спитав отець Мельхиседек [у погонича] (Н.-Лев., III, 1956, 121).
3. Використати, витратити все або багато чого-небудь.
— Ото! І де він подівав ті гроші? — заскрипів дід Оникій (Н.-Лев., IV, 1956, 205).
Словник української мови (СУМ-11)