подіватися
ПОДІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся; наказ. сп. поді́нься; розм. Док. до діва́тися.
Сама собі дівчина здивувалася, Де її красотонька подівалася (Укр.. лір. пісні, 1958, 271);
Де ті гаї та садки подівались, куди ті річки розтеклись? (Гончар, Таврія, 1952, 21).
Словник української мови (СУМ-11)