подівувати

ПОДІВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Дівувати якийсь час.

Дуже мене молоденькою засватано,.. не довелось мені як слід і подівувать, косою посвітить (Морд., І, 1958, 96);

— Чого ж твоя Варвара в стрічках?.. — Бо вона ще не дожила до ваших років. Їй теж хочеться подівувати … (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 144).

Значення в інших словниках

1. подівувати — подівува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подівувати — -ую, -уєш, док. Дівувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подівувати — ПОДІВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., без дод. Бути, жити дівчиною якийсь час. Дуже мене молоденькою засватано, .. не довелось мені як слід і подівувать, косою посвітить (Д. Мордовець); – Чого ж твоя Варвара в стрічках?.. – Бо вона ще не дожила до ваших років. Їй теж хочеться подівувати... (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. подівувати — Подівувати, -зую, -єш гл. Пожить дѣвушкой. Г. Барв. 105. Вона таки подівувала.  Словник української мови Грінченка