позакочуваний
ПОЗАКО́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позако́чувати;
// У знач. прикм.
Цей закуток.. видавався їй особливо мальовничим. Його колоритність доповнювали дівчата з позакочуваними рукавами та підтиканими спідницями (Вільде, Сестри.., 1958, 517).
Словник української мови (СУМ-11)