позалатуваний
ПОЗАЛА́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позала́тувати;
// У знач. прикм.
Чумарчина в дірках на йому, картуз аж рудий — виношений такий, — коліна позалатувані, чоботи стоптані… (Тесл., З книги життя, 1949, 3).
Словник української мови (СУМ-11)