позамітаний

ПОЗАМІ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позаміта́ти.

В ярузі, над позамітаними снігом хатами, піднімаються сиві стовпи диму (Вирган, В розп. літа, 1959, 293);

// позамі́тано, безос. присудк. сл.

На обійстю було чисто й позамітано, як на току (Кобр., Вибр., 1954, 151);

У кімнаті було чисто позамітано (Ков., Світ.., 1960, 6).

Значення в інших словниках

1. позамітаний — позамі́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позамітаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позамітати. || позамітано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позамітаний — ПОЗАМІ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позаміта́ти. В ярузі, над позамітаними снігом хатами, піднімаються сиві стовпи диму (І. Вирган); // позамі́тано, пред. На обійстю було чисто й позамітано, як на току (Н. Кобринська); У кімнаті було чисто позамітано (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах