позаїдати

ПОЗАЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Загризти до смерті всіх або багатьох;

// Часто й дуже кусати, жалити (про комах).

Нас позаїдали комарі.

2. перен. Замучити докорами, лайкою і т. ін. всіх або багатьох.

3. чим і без додатка. З’їсти що-небудь після чогось випитого або іншої страви (про всіх або багатьох) .

4. перев. безос. Зачепити, стиснути, перешкоджаючи вільному рухові (багатьох предметів).

Механізми позаїдало.

5. діал. З’їсти все або багато чого-небудь.

З хати не зосталося вже й сліду, дерево позаїдав скот (Л. Янов., І, 1959, 317).

Значення в інших словниках

1. позаїдати — позаїда́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позаїдати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Загризти до смерті всіх чи багатьох. || Часто й дуже кусати, жалити (про комах). 2》 перен. Замучити докорами, лайкою і т. ін. всіх чи багатьох. 3》 чим і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаїдати — ПОЗАЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого. Загризти до смерті всіх або багатьох; // Часто й дуже кусати, жалити (про комах). Нас позаїдали комарі. 2. кого, перен. Замучити докорами, лайкою і т. ін. всіх або багатьох.  Словник української мови у 20 томах
4. позаїдати — Позаїда́ти, -да́ю, -да́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позаїдати — Позаїда́ти, -да́ю, -єш гл. 1) Заѣсть (во множествѣ). 2) Поѣсть (во множествѣ). Москалики-соколики, позаїдали ви наші волики. Ном. № 801. 3) Заѣсть, погубить (многихъ).  Словник української мови Грінченка