покаляний

ПОКА́ЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до покаля́ти.

Порох одчинив дверці [груби], вийняв звідти чарку і краєць черствого хліба, покаляного в попіл (Мирний, II, 1954, 144).

Значення в інших словниках

1. покаляний — пока́ляний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. покаляний — див. брудний  Словник синонімів Вусика
3. покаляний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до покаляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покаляний — ПОКА́ЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до покаля́ти. Порох одчинив дверці [груби], вийняв звідти чарку і краєць черствого хліба, покаляного в попіл (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах