покойовий

ПОКОЙО́ВИЙ, а, е, заст. Стос. до покі́й 1.

Запитання .. ошелешило солдата, покойового слугу (Ле, В снопі.., 1960, 199);

// у знач. ім. покойо́вий, вого, ч. Лакей;

// у знач. ім. покойо́ва, вої, ж. Те саме, що покої́вка.

Покойова Хвенька хвалилася, що бариня дуже гнівалася (Мирний, IV, 1955, 236).

Покойо́ва ді́вчина (па́нна) — те саме, що покої́вка.

Покойова дівчина ходила чисто вбрана (Н.-Лев., І, 1956, 251);

Вона вже панна покойова, Уже Марисею зовуть, А не Мариною! (Шевч., II, 1963, 115);

Покойо́ва па́ні — жінка, яка веде чиєсь господарство; економка.

Ксьондз і пані покойова.. поспішають, На відході до покою Слугу закликають (Рудан., Тв., 1959, 211).

Значення в інших словниках

1. покойовий — покойо́вий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. покойовий — -а, -е, заст. Стос. до покою (у 1 знач.). || у знач. ім. покойовий, -вого, ч. Лакей. || у знач. ім. покойова, -вої, ж. Те саме, що покоївка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покойовий — ПОКОЙО́ВИЙ, а, е, заст. Стос. до покі́й 1. Запитання .. ошелешило солдата, покойового слугу (Іван Ле); // у знач. ім. покойо́вий, вого, ч. Лакей. Ніхто із їхньої старшини теж не попожив покойовим у короля, не був слугою у кардинала (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. покойовий — Покойо́вий і покоє́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. покойовий — Покойо́вий, -а, -е Комнатный.  Словник української мови Грінченка