поколупаний

ПОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поколупа́ти 1.

Він обмацав, бормочучи, поколупані долотом двері, замок був цілий (Кол., Терен.., 1959, 332);

Люди мовчки пройшли повз Супруна, який самотньо залишився стояти на межі, поколупаній його пальцями (Стельмах, II, 1962, 136);

На Рудиковому обличчі, поколупаному де-не-де віспою, заграла всіма барвами хитра усмішка (Кос., Новели, 1962, 144).

2. у знач. прикм. Вкритий тріщинами, заглибинами; потрісканий, поколений.

Вона стала показувати пучкою навкруги: .. на долівку, що не була ні мазана, ані метена, на поколупаний припічок (Григ., Вибр., 1959, 313);

Поколупаний циферблат, обкурений димом, Був схожий на рябе засмагле обличчя (Перв., І, 1958, 73).

Значення в інших словниках

1. поколупаний — поколу́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поколупаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поколупати 1). 2》 у знач. прикм. Вкритий тріщинами, заглибинами; потрісканий, поколений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поколупаний — ПОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поколупа́ти 1. Він обмацав, бормочучи, поколупані долотом двері, замок був цілий (П. Колесник); Люди мовчки пройшли повз Супруна, який самотньо залишився стояти на межі, поколупаній його пальцями (М.  Словник української мови у 20 томах