поколупаний

поколу́паний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поколупати 1).

2》 у знач. прикм. Вкритий тріщинами, заглибинами; потрісканий, поколений.

Значення в інших словниках

1. поколупаний — поколу́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поколупаний — ПОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поколупа́ти 1. Він обмацав, бормочучи, поколупані долотом двері, замок був цілий (П. Колесник); Люди мовчки пройшли повз Супруна, який самотньо залишився стояти на межі, поколупаній його пальцями (М.  Словник української мови у 20 томах
3. поколупаний — ПОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поколупа́ти 1. Він обмацав, бормочучи, поколупані долотом двері, замок був цілий (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах