покопирсати
ПОКОПИРСА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Копирсати, колупати якийсь час.
Пархім не поорав відліг, — покопирсав (Бор., Тв., 1957, 169);
— Це що у вас у санях? — і він гвинтівкою покопирсав у них під ногами (Панч, Мир, 1937, 173);
Покопирсала [Лара биточки] виделкою, пожувала нехотя, задумано дивлячись у вікно та суплячи брови (Дім., Ідол, 1961, 234).
Словник української мови (СУМ-11)