покопитне
ПОКОПИ́ТНЕ, ного, с., іст. Податок, який брали з власників худоби.
На грунтах.. сиділи його [пана] піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, покопитне (Панч, Гомон. Україна, 1954, 106).
Словник української мови (СУМ-11)