покорчитися
ПОКО́РЧИТИСЯ, иться, док. Вигнутися, викривитися в корчах; зсудомитися.
Руки [плавця] від утоми боліли, пальці на ногах покорчились (Трубл., Шхуна.., 1940, 252);
*Образно. Покорчились у вогні їхні [німецьких танків] чорні хрести (Логв., Давні рани, 1961, 62).
Словник української мови (СУМ-11)