покривитися
ПОКРИВИ́ТИСЯ, ривлю́ся, ри́вишся; мн. покри́вляться; док.
1. Стати кривим; зігнутися, викривитися.
Од суму уся моя постать, Мов лук, покривилась, Од туги мій стан ізігнувся (Крим., Вибр., 1965, 278);
// Змінитися, перекоситися від болю, плачу або якихось почуттів (про обличчя, рот, губи).
Підкралось темне страхіття — застукало… Кожного рвонуло за серце, покривились болісно обличчя (Вас., II, 1959, 35);
Вона бачить, що все обличчя Насті зрошене слізьми, що її вуста зблякли і покривилися від плачу (Речм., Весн. грози, 1961, 108);
// Схилитися набік; покоситися.
Що то за .. хатиночка стоїть, як вона у землю увійшла й покривилася (Вовчок, І, 1955, 288);
Двері покривилися, не пристають щільно (Мирний, IV, 1955, 249).
2. Зробити гримасу від болю або виражаючи незадоволення, презирство і т. ін.
Інший давно б уже зваливсь із ніг, а Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись (П. Куліш, Вибр., 1969, 146);
З’ясувавши, в чім річ, Килигей презирливо покривився (Гончар, II, 1959, 74).
Словник української мови (СУМ-11)