покулений

ПОКУ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до поку́лити;

// У знач. прикм.

Хвилю стояла [Анна] мовчки, випростовуючи свою високу стать та розправляючи покулені пальці (Фр., V, 1951, 174);

Їх покулені постаті, зарослі, занедбані обличчя, крайня зневіра пригадували ту худобину, що призначена на неминучу смерть (Ірчан, II, 1958, 215).

Значення в інших словниках

1. покулений — поку́лений дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. покулений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до покулити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покулений — ПОКУ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до поку́лити; // у знач. прикм. Хвилю стояла [Анна] мовчки, випростовуючи свою високу стать та розправляючи покулені пальці (І.  Словник української мови у 20 томах