покуса
ПОКУ́СА, и, ж., діал. Спокуса.
Погана доля не дрімала, — Немов невольника, тебе вела Від зла до зла, — покуси підсувала (Фр., XIII, 1954, 407);
Над пропастю покус, в злих дум хвилині.. буду при моїй дитині (У. Кравч., Вибр., 1958, 226).
Словник української мови (СУМ-11)