покінчення

ПОКІ́НЧЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. покінчи́ти 1.

Я лишаю його абсолютно в спокою, аж до покінчення екзаменів (Л. Укр., VI, 1956, 182).

Значення в інших словниках

1. покінчення — -я, с., рідко. Дія за знач. покінчити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покінчення — покі́нчення іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. покінчення — ПОКІ́НЧЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. покінчи́ти 1. Я лишаю його абсолютно в спокою, аж до покінчення екзаменів (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах