покірливо

ПОКІ́РЛИВО. Присл. до покі́рливий.

[Хор дівчат:] Горе тому, хто не склонить покірливо Гордеє чоло богині до ніг! (Л. Укр., І, 1951, 158);

Вона завсігди вигонить його вранці. Він покірливо йде і зачиня за собою двері (Гр., II, 1963, 39);

— А ви працюйте, як належить хлопам, і покірливо виконуйте його накази (Тулуб, Людолови, І, 1957, 19).

Значення в інших словниках

1. покірливо — Присл. до покірливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покірливо — покі́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. покірливо — ПОКІ́РЛИВО. Присл. до покі́рливий. [Хор дівчат:] Горе тому, хто не склонить покірливо Гордеє чоло богині до ніг! (Леся Українка); Вона завсігди вигонить його вранці. Він покірливо йде і зачиня за собою двері (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. покірливо — Покірливо нар. Покорно, смиренно, со смиреніемъ. Сповідаюсь вам щиро та покірливо. К. ЦН. 220.  Словник української мови Грінченка