покірливо
ПОКІ́РЛИВО.
Присл. до покі́рливий.
[Хор дівчат:] Горе тому, хто не склонить покірливо Гордеє чоло богині до ніг! (Леся Українка);
Вона завсігди вигонить його вранці. Він покірливо йде і зачиня за собою двері (Б. Грінченко);
– А ви працюйте, як належить хлопам, і покірливо виконуйте його накази (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)