полуничник

ПОЛУНИ́ЧНИК, а, ч.

1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць.

2. Наливка, напій, пригот. з полуниць.

Полуничник. Напій приготовляють так само, як і агрусівку (Укр. страви, 1957, 371).

Значення в інших словниках

1. полуничник — -а, ч. 1》 Ділянка землі, засаджена кущами полуниць. 2》 Наливка, напій із полуниць.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полуничник — полуни́чник іменник чоловічого роду ділянка землі, засаджена кущами полуниць; наливка  Орфографічний словник української мови
3. полуничник — ПОЛУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць. 2. Наливка, напій, пригот. з полуниць. Полуничник. Напій приготовляють так само, як і аґрусівку (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. полуничник — Полуни́чник, -ку; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. полуничник — Полуничник, полунишник, -ка м. 1) Стебель и листья клубники, клубничный кустикъ. Полуничнику багато, а ягід на йому нема. 2) Наливка на клубникѣ. 3) раст. Trifolium montanum L. ЗЮЗО. І. 139.  Словник української мови Грінченка