полущений
ПОЛУ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до полу́щити.
2. у знач. прикм. Який полущився.
— Рукава закочені, обличчя полущене від сонця… (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 180).
Словник української мови (СУМ-11)ПОЛУ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до полу́щити.
2. у знач. прикм. Який полущився.
— Рукава закочені, обличчя полущене від сонця… (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 180).
Словник української мови (СУМ-11)