1. Словник української мови в 11 томах

полущений

ПОЛУ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до полу́щити.

2. у знач. прикм. Який полущився.

— Рукава закочені, обличчя полущене від сонця… (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полущений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до полущити. 2》 у знач. прикм. Який полущився. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полущений — полу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. полущений — ПОЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до полу́щити. Полущене насіння. 2. у знач. прикм. Який полущився. – Рукава закочені, обличчя полущене від сонця... (О. Кундзич). Словник української мови у 20 томах