полюбовний
ПОЛЮБО́ВНИЙ, а, е, розм.
1. Заснований на взаємній домовленості.
Брати в полюбовній згоді довершили поділ (Фр.,VI, 1951, 203);
— Там [у судовому «Положенні»] чорним по білому написано, що незалежно від полюбовної згоди поміщик може в усякий час вимагати від селян обміну необхідної йому землі (Стельмах, І, 1962, 348).
2. Сповнений любові (у 2 знач.); ласкавий, ніжний.
Прагнень юності щоденних, Полюбовних слів, Наших дум, присвят пісенних Чую знову спів (Ус., Листя.., 1956, 106).
Словник української мови (СУМ-11)