полякати

ПОЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Злякати всіх або багатьох.

Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то кленучи, то сміючись з навіжених хлоп’ят, що так полякали усіх городян (Мирний, І, 1954, 260);

З вагона ніхто більше не вистрибнув. Постріли вартових полякали ув’язнених (Багмут, Щасл. день.., 1951, 57).

2. Лякати якийсь час.

Годі, коню, в стійлі спати, Підем ляхів полякати! (Бор., Тв., 1957, 119);

— Полякай, синок, батька. Лякай, Васю, лякай (Ковінька, Кутя.., 1960, 51).

Значення в інших словниках

1. полякати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Злякати всіх чи багатьох. 2》 Лякати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полякати — поляка́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. полякати — ПОЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. 1. Злякати всіх або багатьох. Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то кленучи, то сміючись з навіжених хлоп'ят, що так полякали усіх городян (Панас Мирний); З вагона ніхто більше не вистрибнув.  Словник української мови у 20 томах
4. полякати — Поляка́ти, -ка́ю, -єш гл. Напугать, попугать. Усіх полякав своїм криком. Полякай його трохи, щоб не ходив сюди.  Словник української мови Грінченка