поляканий
ПОЛЯ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поляка́ти 1.
*Образно. Як поллється з літаків напалм На полякане до смерті листя й квіти, Не втечу з-під гордовитих пальм — Тут за їхнє щастя я готов згоріти! (Павл., Пальм. віть, 1962, 14);
// У знач. прикм.
Полякані люди одступають у ліс (Вас., III, 1960, 436).
Словник української мови (СУМ-11)