полякати
ПОЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого.
1. Злякати всіх або багатьох.
Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то кленучи, то сміючись з навіжених хлоп'ят, що так полякали усіх городян (Панас Мирний);
З вагона ніхто більше не вистрибнув. Постріли вартових полякали ув'язнених (І. Багмут).
2. Лякати якийсь час.
Годі, коню, в стійлі спати, Підем ляхів полякати! (Л. Боровиковський);
– Полякай, синок, батька. Лякай, Васю, лякай (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)