полільниця

ПОЛІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до полі́льник 1.

[1-а дівчина:] Ходім, Домахо, додому; вже он і полільниці вертаються! (Стар., Вибр., 1959, 266);

Хилиться від вітру бадилля картоплі, між ним рябіють з сапками полільниці (Панч, На калин. мості, 1965, 243).

Значення в інших словниках

1. полільниця — -і. Жін. до полільник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полільниця — полі́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. полільниця — ПОЛІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до полі́льник 1. [1-а дівчина:] Ходім, Домахо, додому; вже он і полільниці вертаються! (М. Старицький); Хилиться від вітру бадилля картоплі, між ним рябіють з сапками полільниці (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
4. полільниця — Полі́льниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. полільниця — Полільниця, -ці ж. Полольщица. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка