поліп

ПОЛІ́П, а, ч.

1. зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці — рот.

Йому здавалось, що до боку його причепився якийсь поганий слизняк, поліп, холодний та ціпкий (Фр., III, 1950, 441);

*У порівн. Тихо й звільна, мов величезний поліп, рухались також усі інші частини машини (Фр., VI, 1951, 254).

2. мед. Патологічний гладкий або ворсинчастий утвір, що прикріплюється ніжкою до слизової оболонки.

У Мусі знов поліп у вуху [у вусі] відновився (Л. Укр., V, 1956, 130).

Значення в інших словниках

1. поліп — -а, ч. 1》 зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці – рот. 2》 мед. Патологічний гладкий або ворсинчастий утвір, що прикріплюється ніжкою до слизової оболонки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поліп — (мед.) пухлинконаріст  Словник чужослів Павло Штепа
3. поліп — полі́п іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. поліп — ПОЛІ́П, а, ч. 1. зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці – рот. Йому здавалось, що до боку його причепився якийсь поганий слизняк, поліп, холодний та ціпкий (І.  Словник української мови у 20 томах
5. поліп — Полі́п, -па; -лі́пи, -пів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)