полісинтетичний

ПОЛІСИНТЕТИ́ЧНИЙ, а, е:

∆ Полісинтети́чні мо́ви — мови, в яких синтаксичні зв’язки виражаються об’єднанням в одне морфологічне ціле головного члена словосполучення і залежних від нього членів.

Інкорпоруючі полісинтетичні мови — мови, в яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об’єднуються в єдині складні комплекси, подібні до складних слів (Сл. лінгв. терм., 1957, 72).

Значення в інших словниках

1. полісинтетичний — [пол'ісиентеитичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
2. полісинтетичний — -а, -е. Такий, що об'єднує багато компонентів. Полісинтетичні мови — мови, в яких синтаксичні зв'язки виражаються об'єднанням в одне морфологічне ціле головного члена словосполучення і залежних від нього членів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полісинтетичний — (грам.) довгослівний  Словник чужослів Павло Штепа
4. полісинтетичний — полісинтети́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
5. полісинтетичний — ПОЛІСИНТЕТИ́ЧНИЙ, а, е: △ Полісинтети́чні мо́ви див. мо́ва.  Словник української мови у 20 томах