поліцеймейстер

ПОЛІЦЕЙМЕ́ЙСТЕР, а, ч., дорев. Те саме, що поліцме́йстер.

Він [десятник] як крикне: «..До самого Поліцеймейстера доставлю!» (Мирний, V, 1955, 293);

Начальник канцелярії оренбурзького губернатора попередив оренбурзького поліцеймейстера, що незабаром до Оренбурга мають прибути 67 політичних (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 420).

Значення в інших словниках

1. поліцеймейстер — -а, ч. Те саме, що поліцмейстер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поліцеймейстер — поліцейме́йстер іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. поліцеймейстер — ПОЛІЦЕЙМЕ́ЙСТЕР, а, ч., іст. Те саме, що поліцме́йстер. Він [десятник] як крикне: “До самого Поліцеймейстера доставлю!” (Панас Мирний); Начальник канцелярії оренбурзького губернатора попередив оренбурзького поліцеймейстера, що незабаром до Оренбурга мають прибути 67 політичних (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах