поліцеймейстер
ПОЛІЦЕЙМЕ́ЙСТЕР, а, ч., дорев. Те саме, що поліцме́йстер.
Він [десятник] як крикне: «..До самого Поліцеймейстера доставлю!» (Мирний, V, 1955, 293);
Начальник канцелярії оренбурзького губернатора попередив оренбурзького поліцеймейстера, що незабаром до Оренбурга мають прибути 67 політичних (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 420).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліцеймейстер — -а, ч. Те саме, що поліцмейстер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліцеймейстер — поліцейме́йстер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поліцеймейстер — ПОЛІЦЕЙМЕ́ЙСТЕР, а, ч., іст. Те саме, що поліцме́йстер. Він [десятник] як крикне: “До самого Поліцеймейстера доставлю!” (Панас Мирний); Начальник канцелярії оренбурзького губернатора попередив оренбурзького поліцеймейстера, що незабаром до Оренбурга мають прибути 67 політичних (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах