помаранчевий
ПОМАРА́НЧЕВИЙ, а, е.
1. Прикм. до помара́нча і помара́нч.
Насамперед [на Капрі] — виноград.. Рядом з ним садки, повні помаранчевих і цитринових дерев (Коцюб., III, 1956, 332);
В кам’яних будинках, оточених помаранчевими садами, мліли від спеки іноземні посли (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 285);
// Вигот. з плодів помаранчі.
Зовсім розгублений сів я пити чай з помаранчевим варенням (Ю. Янов., II, 1958, 122);
Василько випив півпляшки помаранчевого ситра (Сміл., Крила, 1954, 23).
2. Який має колір шкірки помаранчі; оранжево-червоний.
Промені сонця помаранчевого кольору малюють якийсь гротеск на стіні (Вільде, Винен.., 1959, 43).
3. у знач. ім. помара́нчеві, вих, мн. Підродина родини рутових, яка включає цитрусові й деякі інші субтропічні вічнозелені рослини.
Словник української мови (СУМ-11)