помилка
ПО́МИ́ЛКА, и, ж.
1. Неправильність у підрахунках, написанні слова і т. ін.
Юзя робила вже тільки ті орфографічні помилки у французькому письмі, які робила сама вчителька (Л. Укр., III, 1952, 662);
Лист був дуже хороший і чисто написаний, без жодної помилки й клякси (Донч., VI, 1957, 48);
// Неправильність, неточність у якому-небудь механізмі, пристрої, в якійсь схемі, карті і т. ін.
Відшукуючи на картах помилку за помилкою, Кармазин за кожним разом доповідає про це комбатові з неприхованим обуренням (Гончар, III, 1959, 275).
2. Неправильність у вчинках, діях і т. ін.
— Нам доводиться не раз бачити вас.. як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Мирний, III, 1954, 284);
Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! (Тют., Вир, 1964, 162);
// Неправильна думка, хибне уявлення про когось, щось.
[Василь:] І все те — одна мана, всі мої жадання, надії — гірка помилка (Мирний, V, 1955, 99);
Павлу Сергійовичу здалося, що трапилась помилка, що цю людину він бачить уперше (Дмит., Розлука, 1957, 292);
Історичний досвід показує, що помилки в оцінці суті епохи ведуть до практично-політичних помилок у керівництві революційним рухом трудящих (Ком. Укр., 10, 1960, 14).
Попада́ти в помилки́ — помилятися.
Мені тільки здається, що д. Ганкевич де-не-де мимоволі несподівано сам попадає в ті самі помилки, які поборює у своїх противників (Л. Укр., VIII, 1965, 270).
Словник української мови (СУМ-11)