помужніти

ПОМУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до мужні́ти.

Із виду помужнів [Черниш], постаршав (Гончар, III, 1959, 141).

Значення в інших словниках

1. помужніти — помужні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помужніти — -ію, -ієш. Док. до мужніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помужніти — ПОМУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до мужні́ти. Десь серед зими приїхав був додому Лаврін. Витягнувся і завчасу помужнів (У. Самчук); Із виду помужнів [Черниш], постаршав (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах