понароблювати

ПОНАРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Зробити, виготовити багато чого-небудь.

2. Залишити наслідки своєї діяльності.

Щоб досягти до його [вугілля], копають глибокі колодязі (шахти) та й копаються на всі боки попід землею, — скрізь таких нір та печер понаробляють (Гр., Без хліба, 1958, 154);

// Залишити наслідки своєї дії.

У вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє (Сл. Гр.);

Піч ряба від чорних плям, що сажа, пробиваючись, понароблювала (Мирний, III, 1954, 367);

// розм. Набруднити у багатьох місцях.

Справді аж сором і гріх, що там [у церкві] понароблювали прокляті сичі (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. понароблювати — понаро́блювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понароблювати — -юю, -юєш і понаробляти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Зробити, виготовити багато чого-небудь. 2》 Залишити наслідки своєї діяльності. || Залишити наслідки своєї дії. || розм. Набруднити у багатьох місцях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понароблювати — ПОНАРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чого. 1. Зробити, виготовити багато чого-небудь. 2. Залишити наслідки своєї діяльності.  Словник української мови у 20 томах
4. понароблювати — Понароблювати, -люю, -єш гл. = понаробляти. Стор. МПр. 143. Справді аж сором і гріх, що там (у церкві) понароблювали прокляті сичі. Драг. 244.  Словник української мови Грінченка